Меню сайту
Розділи новин
Новини сайту [58]
Новини Нехворощі [132]
Новини Полтавщини [159]
Новини Новосанжарщини [93]
Новини України [177]
Новини Світу [96]
Спорт [11]
Міні-чат
300
Наше опитування
Нехворощі потрібен сайт?
Всього відповідей: 285
Випадковий анекдот
Реклама
Нехворощанська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів
 
 
 
 
 
 
 
 
                                                                                   

         Пepшa школа у Нехворощі відкрилася у 1848 році ("Памятная книжка Киевского учебного округа". Часть  5. Полтавская губерния). То було однокласне початкове народне училище, яке містилося в громадському приміщенні.Опікував училище поручик Єгор Карлович Девека, вчителював Іван Лукич Каліман, котрий поступив на службу 1 вересня 1875 року, попередньо одержавши звання вчителя сільської початкової школи. Ще один учитель - Михайло Моїсейович Лучник. Народне училище, звичайно, не могло охопити всіх бажаючих вчитися грамоти, отож школу відвідували тільки діти заможніших селян та міщан. Під кінець 19-го століття для нього було збудоване нове приміщення з двома світлими великими класами, які могли вмістити 115 учнів. Проте ця школа не змогла зняти проблеми навчання усіх бажаючих у містечку дітей. Отже, стояло питання про відкриття нового навчального закладу. Такий план було здійснено.

        У 1904 році закінчили будівництво міністерського двокласного (тобто з двома навчальними кімнатами) змішаного (де навчалися в одному класі хлопчики і дівчатка) училища, а термін навчання становив 5 років. Площа дозволяла прийняти 156 учнів, хоча у перший рік свого існування за парти сіли 110 чоловік.

        Першим директором  Міністерського училища був Петро Дорофійович Корж. Учителював тут Юхим Григорович Бутенко. Прізвище третього учителя і викладача Закону Божого, на жаль, не встановлено.

        У  Нехворощі  існувало і чотири церковно-приходські школи, відкриті на початку XX століття. Їх завданням було за один рік навчання підготувати учнів до вступу в земське або міністерське училища. Кожна школа мала  одного вчителя та одного викладача Закону Божого. Разом же усі нехворощанські навчальні заклади  об'єднували у 1907 році 832 дітей, поза навчанням залишалися ще 439. Не вистачало й восьми учителів та п'ятьох викладачів Закону Божого.

        Аби охопити навчанням усіх дітей села, у Нехворощі було сплановано розширити двокомплектну  земську школу до  чотирьохкомплектної (тобто з чотирма навчальними класами). Окрім цього, збудувати одну чотирьох - і одну трьохкомплектну. Проте впродовж наступних років Костянтиноградське повітове земство так і не спромоглося збудувати нове та розширити існуючі приміщення школи. Більше того, через брак коштів воно у 1911 році відхилило клопотання нехворошанського священника Миколи Гонтаровського про фінансову допомогу йому у зведенні нової церковно-приходської школи. Єдине, що земство зробило для поліпшення освіти у нашому селі ,- 1911 року відкрило біблотеку-читальню, яка на весь повіт вважалася "наиболее солидной" як за величиною книжкового фонду, так і за кількістю відвідувачів. Усі школи повністю або частково утримувалися на кошти сільської общини чи на приватні гроші.

        У період з 1917 по 1920 р. церковно-приходські школи села припинили свою освітянську роботу, а земське та міністерське училища працювали з перебоями. Після встановлення Радянської влади на Україні Раднарком видав декрети про школу. Було проголошено відокремлення церкви від держави, школи від церкви, скасовано плату за навчання в усіх без винятку школах, приватні навчальні заклади передано державі, запроваджено спільне навчання хлопців і дівчат.

        Після громадянської війни на базі колишніх міністерського та земського училищ почала діяти початкова школа, яку в 1922 році було реорганізовано у семирічну, де навчалось 150 дітей, з них близько 30 дівчат.

        Першим директором Нехворощанської семирічної школи був Михайло Сергійович Зінченко. Вчителями на той час працювали Хілецький, Степан Іванович Березовський та інші - всього сім чоловік.  Школа містилася у двох приміщеннях, де було п'ять класних кімнат. Навчання проводилось у дві зміни, оскільки не було змоги водночас вмістити усіх учнів. Та й двозмінне навчання проблеми не вирішувало.     Поза школою залишалось ще багато дітей, тому до 5 - 7 класів зараховувались, у першу чергу, бідняцькі діти. Перебудуватися відразу, стати, як кажуть, на нові рейки освіти  школа не могла. Вона ще не позбавилась старих традицій навчання, не вдалося їй уникнути і колишніх бюрократичних тягарів. Скажімо, від вступаючих вимагалося цілий стос різних довідок, у тому числі й про соціальне походження. Були випадки, коли дитина через певні суспільно-політичні негаразди, що до цього тривали у країні, не могла вчасно записатися до школи, "переростала" за віком і лише з цієї причини її не приймали. Не всім батькам за таких обставин вдавалося роздобути в сільраді довідку, де вік дитини свідомо на рік чи два занижувався. До всього школа ще не мала в достатній кількості підручників, навчальних посібників, паперу, канцелярських приладів. Замість зошитів учні часто використовували старі книги, журнали, газети.

        Протягом 1926 - 1927 років у школі працює дев'ять вчителів, яких очолює директор Віктор Михайлович Рвач. У наступні два роки директором трудиться Василь Антонович Нечипоренко, а в самому закладі нараховується десять учителів і близько 200 учнів. Поступово школа забезпечується новими підручниками і навчальними посібниками. Зростає і роль учителя. Цікавим є той факт, що саме у школі 1927 року вчителем фізики Юрієм Федоровичем Штепою було сконструйовано перший у Нехворощі радіоприймач та  електрифіковано шкільні приміщення.

        У 1935 році Нехворощанська семирічна школа реорганізувалася у загально­освітню середню школу, директором якої став Ісип (Ініціали не встановлено). Цього року в Нехворощанській середній школі за парти сіло 300 учнів. Незабаром їх чисельність зросла до 400, бо школа охопила молодь не лише свого села, а й сусідніх Гупалівки, Чернеччини, Дмухайлівки, які на той час входили до складу Нехворощанського району (нині належать до Дніпропетровської області). Протягом лише одного року педагогічному колективу вдалося поставити навчально-виховну роботу на такий рівень, що школу було визнано зразковою. Вона так і іменується: "Нехворощанська загальноосвітня зразкова школа". При ній відкрито експериментальний підготовчий клас, ведеться різноманітна позакласна робота. Учителів, які досягли значних успіхів у педагогічній праці, було відзначено урядовими нагородами. Так, 1938 року викладач хімії Семен Михайлович Лебідь нагороджений медаллю "За трудову доблесть", викладач природознавства Тетяна Олексіївна Секунда - медаллю "За трудову відзнаку", а вчитель Марія Андріївна Гриценко - орденом "Знак Пошани".

        З перших днів Великої Вітчизняної війни Нехворощанська школа припинила свою діяльність. Учні старших класів та вчителі були задіяні на збиранні врожаю, у підготовці країни до оборони, будівництві окопів неподалік Маячки. За період окупації німецькі загарбники завдали школі великих матеріальних втрат, збитків, які лише за приблизними підрахунками спеціальної комісії становили понад 200 тисяч карбованців (у старих цінах). Було спалено приміщення двох класних кімнат, знищено меблі, унаочнення, великих руйнувань зазнали уцілілі класи, де німці зберігали зброю, утримували коней.

        Не одна сотня нехворощан - вихованців місцевої школи - брала участь у боях за визволення країни від фашистів. Близько 150 чоловік, серед них вчителі, були нагороджені орденами і медалями. Наприклад, учитель Денис Юхимович Кононенко та вихованець школи Володимир Михайлович Мошура одержали ордени Червоного Прапора, колишні учні Федот Семенович Черниш - орден Червоної Зірки, Володимир Ілліч Клименко - орден Вітчизняної війни. Кому довелося перебувати на окупованій території, теж не втрачали віри в перемогу, всіляко допомагаючи Червоній Армії битися з ворогом. Не всім вдалося уникнути розправи. Зимою 1943 року окупанти розстріляли вчителя німецької мови Леоніда Давидовича Геухерова та вчительку Надію Іванівну Сіренко.

        Тільки-но село звільнилося від загарбників та їх ненависного "нового порядку", вчителі Нехворощанської школи О.Г.Братчик, З.Д.Кононенко, К.Г.Братчик та О.І.Накісько добровільно пішли працювати санітарами при польовому лазареті. А вчитель природознавства, завідуюча Нехворощанським районним відділом освіти Тетяна Олексіївна Секунда, відразу ж взялася за відновлення роботи закладу. Завдяки зусиллям місцевих активістів школа на 20-й день після звільнення села, тобто 10 жовтня, відкрила свої двері для учнів. Уперше після війни тут розпочалися заняття. Великі завдання поставали як перед учителями, так і перед учнями. Доводилось не лише поступово налагоджувати систематичність занять, комплектувати класи, діставати підручники та наочні посібники, а й активно залучатися до громадської роботи. Зустрічаючи новий, переможний 1945 рік, учні Нехворощанської школи виступили з ініціативою зібрати для бійців Червоної Армії новорічні подарунки і надіслати їх у діючі частини. Така ідея відразу знайшла схвальні відгуки серед інших шкіл району.

        Не без участі школярів проходив збір коштів на побудову авіаескадрильї "Полтавщина - переможцям" - 1.829.580 карбованців. У травні 1944 року комсомольці та молодь району рапортували, що вони зібрали 250 тисяч карбованців на побудову танкової колони "Визволена Полтавщина" . Ще через місяць вчителі та учні повідомляли, що  зібрано 122.464 крб. Потому головне управління формування і бойової підготовки бронетанкових і механізованих військ Червоної Армії надіслало у Нехворощу телеграму, в якій говорилося, що на зібрані кошти побудовано танк "'Комсомолець Нехворощанщини", який передано частинам генерал-лейтенанта Русіянова.

        У листопаді 1945 року нехворощанська газета "Прапор перемоги" повідомляла, що старшокласники середньої школи працювали на колгоспних полях, допомагаючи збирати пізні культури. Протягом тижня 120 учнів виробили загалом 930 трудоднів, зібравши 10 гектарів кукурудзи, 12-соняшника,10-картоплі і 3- картоплі. Треба сказати, що ,незважаючи на складні матеріальні умови, в яких перебувала школа у перші повоєнні роки, за парти сіла вся молодь шкільного віку. З 466 учнів було сформовано десять класокомплектів, до штату входило 24 вчителі, заняття проводились у дві зміни. Директором у той час працювала Марія Михайлівна Михальська.

        Нехворощанська середня школа поступово набирала сили, записувала на свій рахунок чималі здобутки. У період з 1950 по 1966 роки тут одержали середню освіту 686 учнів, із них 146 продовжили навчання у вищих навчальних закладах, потім працювали у різних галузях народного господарства. Школа гордилася багатьма своїми випускниками. Скажімо, Іван Іванович Демиденко працював науковим співробітником Харківського інституту ядерної фізики, В’ячеслав Васильович Семиренко - науковим співробітником Київського науково-дослідного інституту надтвердих сплавів, Юрій Федорович Деркач - викладачем Харківської військової академії.

        Значна увага приділялася фізичному вихованню учнів. За ці шістнадцять років вихованці школи вибороли у різних спортивних змаганнях 150 дипломів і грамот. Приміром, Неоніла Журенко у 1959 році стала чемпіонкою Полтавської області з акробатики. Учень Микола Никоненко у 1963 році став чемпіоном СРСР серед юнаків з кульової стрільби, а в 1964 році звання чемпіона України серед юнаків з швидкісної стрільби з пістолета завоював учень Михайло Магденко. У цей період швидко зростає матеріальна база школи. З 1961 року навчальний заклад переходить на однозмінне навчання. Таку можливість дало нове приміщення з чотирма класними кімнатами , добудоване до старого корпусу силами нехворошанських колгоспів та при активній допомозі батьків учнів. Тоді ж обладнано навчальні кабінети з фізики й хімії, природознавства. Наступного року вводиться в експлуатацію двоповерховий гуртожиток на 80 ліжок для учнів навколишніх сіл, а також починає працювати шкільна їдальня. Кількома роками пізніше розпочинається будівництво тиру і типової майстерні для проведення уроків трудового навчання.

        Наприкінці 60-х років  у Нехворощі працювали середня, восьмирічна та чотири початкові школи,  середня вечірня школа для сільської молоді, з 1962 року почала діяти дитяча музична. Поступово, аж до 1987 року, початкові школи спершу об'єднуються у восьмирічну, потім і вона входить до складу єдиної тепер у селі середньої школи. Всього в 1965 - 1966 навчальному році в усіх нехворощанських школах (крім музичної) було 737 учнів. У вечірній школі сільської молоді навчалося 75 чоловік. Працювало загалом 63 вчителі. Успіхи були очевидними: за період з 1953 по 1966 роки за відмінне навчання 50 учнів нагороджено медалями: 21 - золотими, 29 - срібними. Гордиться школа не тільки своїми випускниками, а й педагогічними кадрами. Окреме місце в історії закладу  посідають вчителі, яких нагороджено високим званням "Відмінник народної освіти": Федір Данилович Деркач, котрий до 1968 року був директором школи ,  його наступник Анатолій Савич Іопа, що очолював школу чи не найдовше за всіх своїх попередників - 19 років, Михайло Пилипович Лук'яненко, який 22 роки керує навчальним закладом. Такими ж нагородами відзначені й Іван Павлович Скакун , який найдовше працював на посаді завуча , Ольга Василівна Демиденко , делегат Третього зїзду  вчителів України. Варто продовжити цей список , сказавши , що першими , хто з нехворощанських учителів одержав цю відзнаку , були Катерина Гнатівна Братчик , Олексій Кузьмович Шкарупа , Григорій Матвійович Поночовний , Ганна Панасівна Стасенко , Таїсія Андріївна Мороз , Неля Іванівна Прокопець , Тамара Василівна Шийко.

        У 1987 році відкрила двері нова школа. Розрахована вона була на 624 місця.

        Це перша в Нехворощі триповерхова споруда. У школі – просторі й світлі класні кімнати, актова та спортивна зали , їдальня , навчальна комбінована майстерня по обробці деревини , майстерня по обробці тканин , кабінет професійної підготовки. На подвір’ї - спортивний комплекс, квітники, куточки відпочинку, ігрові майданчики, господарські будівлі.  Очолив педагогічний та учнівський колектив М.П. Лук’яненко. З метою профорієнтації у школі було відкрито виробниче об’єднання  "Приорільське”, до складу якого входили кооперативи   "Механізатор”,   "Столяр”, ”Швачка” та фото кооператив ”Мить”.  З метою покращення трудового виховання  діяли виробничі бригади. У 1988 році одна з них , що займалася вирощенням  цибулі,  стала призером під час огляду виробничих бригад області. У цей час у школі наставниками  учнів були 43 учителі.

        З червня 1998 року школа має ліцензію на надання освітніх  послуг,  пов’язаних з одержанням  професійної освіти по спеціальності  ,, тракторист –  машиніст категорії ,,А”. Для організації  професійної підготовки старшокласників було побудовано гаражі, придбано відповідну техніку : трактори, автомобіль, плуги, культиватори, сівалку, картоплекопач, причепи тракторні, комбайн "Нива”. Закінчуючи школу, випускники разом із атестатом зрілості отримують посвідчення трактористів-машиністів категорії "А”.

        Педагогічний колектив Нехворощанської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів працює над реалізацією основних положень державних документів, які регулюють освіту в Україні. 28 педагогів вчать дітей шукати, думати, братися за справу, співпрацювати, самостійно поповнювати знання, користуватися ними на користь собі й іншим. Із 28 працівників вищу кваліфікаційну категорію мають 12 , звання «учителя - методиста» присвоєно 3, «старший вчитель» - 3 учителям.

        За результатами  роботи з учнями школи значна частина педагогів нагороджена почесними відзнаками , грамотами Полтавської обласної та Новосанжарської районної держадміністрації, грамотами відділу освіти. Високий рейтинг роботи мають : Жорняк Людмила Юріївна, Шерстюк Надія Дмитрівна , Шерстюк Галина Василівна , Воротник Тетяна Миколаївна , Жовта Валентина Миколаївна , Грицай Тетяна Леонідівна , Москаленко Олег Віталійович , Солодовник Тетяна Іванівна, Москаленко Тетяна Костянтинівна, Шерстюк Ірина Миколаївна. Свідченням  ефективної роботи  педагогів є численні перемоги їх вихованців у районних та обласних конкурсах, олімпіадах, спортивних змаганнях. 260 учнів школи мають змогу реалізувати свої творчі здібності, займаючись в 26 гуртках та спортивних секціях.  За період з 1987 по 2008  роки навчальний  заклад  гордиться 35-ма золотими та 18-ма срібними медалістами.

        Кабінети систематично поповнюються дидактичними матеріалами, наочними посібниками , придбаними за бюджетні кошти та кошти спонсорів – ТОВЧиста криниця та Полтавської газонафтової компанії. У школі укомплектовано два комп’ютерні класи, придбано мультимедійний проектор з ноутбуком та проекційною дошкою, комп’ютерну техніку для ведення діловодства,  в кабінет психолога, заступника директора з навчально-виховної роботи та кабінет  початкових класів  «Країна Барвінкова», цифровий фотоапарат , принтер та кольорові телевізори.

        Кабінет комп’ютерної техніки у 2007 році підключено до Всесвітньої мережі Internet за позабюджетні кошти школи. Завдяки комп’ютеризації  учителі-предметники мають змогу проводити уроки на високому методичному рівні.

        За результатами чергової атестації школи у 2008 році районною експертною комісією навчальний заклад було визнано таким , що пройшов атестацію з відзнакою.

 
 
 Директор школи:
Лук'яненко Михайло Пилипович
 

Форма входу
логин
пароль
Календар новин
«  Листопад 2018  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
   1234
567891011
12131415161718
19202122232425
2627282930
Пошук
Випадкове фото

Останнє на форумі...
Магазины детской одежды
Автор: kristinka10
Форум: Донечки та синочки
Дата: 27.06.2018
Ответов: 0
Конкурс "Вгадай фільм!"
Автор: B@CbOK
Форум: Кіно
Дата: 27.06.2018
Ответов: 29
Все для мобильников
Автор: N_E_O_N
Форум: Мобілка
Дата: 27.06.2018
Ответов: 2
Нетрадиційна медицина
Автор: Admin
Форум: Здоров'я
Дата: 27.06.2018
Ответов: 8
КАРЮК
Автор: initio
Форум: Родоводи нехворощан
Дата: 05.01.2018
Ответов: 2
Корисне


Друзі сайту
Наша кнопка:
Сайт села Нехвороща. Реферати, софт, розваги.

Код кнопки:


Крамниця-А Нехворощанська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів

Український козацький портал Личкове. Неофіційний сайт села. Історія, сучасність, фото


Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Нехвороща © 2008-2018
У разі передруку матеріалів посилання на на сайт www.nekhvoroscha.at.ua обов'язкове.
Адміністрація сайту не несе відповідальність за додані користувачами матеріали на сайт.
Сайт оптимізовано для перегляду з роздільною здатністю 1024x768 і більше, браузером FireFox або Opera.