12-річний хлопчик врятував свого потопаючого друга - 21 Березня 2009

Так швидко я не їздив по селищу ніколи. Не встиг помітити, як опинилися на місці пригоди. Вибігши з автомобіля, підсвідомо автоматично знімаю куртку. Помітили, біля самої води, мокрого до нитки винуватця пригоди.

Слава Богу витягли, не втонув, живий – подумав я. Олег плакав, не міг стояти на ногах, ледве говорив, тож закутавши його в свою куртку, разом з іншими допомогли доправити його до автомобіля. Десятирічна дитина від переохолодження не відчувала ніг і рук, знаходилася в шоковому стані. Борис Васильович вирішив негайно відвести хлопця в реанімаційне відділення ЦРЛ і не помилився. Саме це швидке і правильне рішення вберегло Олега від можливих трагічних наслідків 15-ти хвилин перебування у крижаній воді. Так і зробили. Тільки після того, як передали потерпілого в надійні руки справжнього професіонала своєї справи – лікаря реаніматолога Олега Максімова, поїхали на місце пригоди дізнаватися подробиці цього надзвичайного випадку.

По дорозі з лікарні, трохи заспокоївшись, почав розпитувати у Бориса Васильовича про те, хто ж його повідомив про подію? Виявилося, що телефонували з дому. Дружина Ірина і донька Аліна, почувши крик про допомогу, вибігли з двору і почали телефонувати на мобільний, адже в цій місцевості переважно живуть люди пенсійного віку, котрі не в змозі допомогти. Сказавши два слова працівнику охорони, аби зателефонував у райвідділ міліції та МНС-никам, Борис Федореко кинувся до службового автомобіля. Все, що було далі ви вже знаєте. А от про те, як саме рятували маленького любителя екстремального відпочинку на тонкій весняній кризі, розповім більш детально...

Розмірковуючи над цією подією часто ставлю сам собі одне і те ж запитання: «Що трапилося, якби не?..». І дійсно, що трапилося, якби Ірина Анатоліївна, котра вийшла поратися на подвір’я біля будинку, не звернула уваги на крик про допомогу і не вибігла з донькою до озера? Що було б, якби поряд з потерпілим не виявились надійні старші товариші шестикласники Олег П’явка та Едуард Завалій? Що б робили діти без допомоги керуючого апаратом райради Віктора Моцака, який саме того дня не завітав би до своєї мами в гості? Трапилося б непоправне горе…

Хлопці вмовляли Олега не йти на кригу, адже вона була занадто тонка. Проте горе-екстремал не послухав. Дійшовши до середини озера, пошкодував про свій безглуздий вчинок. Крига тріснула і він почав тонути. Побачивши це, Олег П’явка зняв куртку і, без вагань, кинувся на допомогу товаришу. Голова молодшого Олега то виринала, то потопала у воді… Старший Олег вхопив потерпілого за руку, але та вислизнула. Тут під кригу провалився і Олег П’явка. Злякався… До речі глибина у цьому місці – 6-8 метрів! Однак старший Олег, перебуваючи у крижаній воді, пересилив свій страх і намагався допомогти Житнику. У цей час Едуард Завалій, який не зупинявся звати місцевих жителів на допомогу, побачив Віктора Івановича і попросив мотузку. Разом вони прибігли на місце події. 12-річний Олег, тим часом, вибрався з ополонки. Йому кинули другий кінець мотузки. Героїчний шестикласник, незважаючи ні на що, під керівництвом дорослих, продовжував боротися за життя маленького Олега і таки витягнув хлопця з води, допоміг дістатися берега озера, а до нього було метрів 20! Виснажений 15-хвилинним перебуванням у крижаній воді, загубивши там черевики і штани, Олег Житник розпластався на березі… Але там йому і секунди не дали полежати вже ми з Борисом Васильовичем. От власне і вся березнева історія «Про трьох Олегів» – потерпілого, рятівника та лікаря.

На другий день хлопця виписали з реанімації додому. Стан його здоров’я відмінний, завдяки кваліфікованій допомозі медиків. 16 березня віднині святкуватиме свій другий день народження. На кригу дорослим пообіцяв більше не ходити. Дякувати долі, що живий і здоровий, а ще своїм рятівникам, особливо двом шестикласникам. Вражає, як самовіддано і безстрашно кинувся на допомогу Олег П’явка, йдучи по тонкій кризі до товариша. А провалившись і сам – не розгубився, продовжував думати, як допомогти товаришу. Наступного дня в Новосанжарському НВК провели лінійку, на якій говорили про героїчний вчинок хлопців. Відповідними нагородами вони будуть відзначені і від Новосанжарської районної ради та МНС.

Саме так звичайний понеділок, перший день робочого тижня, банальний кінець робочого дня перетворився для мене на справжню пригоду з хорошим закінченням. Вкотре переконуюсь, що все в руках Божих. А для Нього не існує запитання: «Що трапилося, якби не?..». Він посилає свого часу саме тих людей, які фізично, духовно та морально готові і зможуть допомогти та підтримати у тяжку хвилину.