Як для Нехворощі, то не так уже й багато людей зібралося позаминулої суботи біля будинку культури, де під багряним промінням призахідного сонця розгорталося свято День села. Свято, якого тут, слід зазначити, не було з добрий десяток років. Отож організатори добре постаралися, аби вийшло і змістовно, і весело, і цікаво. А ще - від усієї душі. Особливо в ті моменти, коли присутніх вітали почесні гості із Сахновщинського району, що на Харківщині. Адже Огіївка і Нехвороща ніби сестри, їх об'єднує та сторінка історії, в якій ідеться про переселення нехворощанських родин на вільні землі Слобожанщини. Тож сучасні огіївці справедливо вважають наше приорільське село своєю прабатьківщиною. Того дня їх представники привезли нехворощанам дарунки - щире вітальне слово, запашний коровай та образ Миколи Чудотворця, який подарували сільській церкві. Від усієї душі господарі заходу вітали найкращих представників своєї громади - тих, хто розумом і руками примножує добру славу рідного краю. А це директори місцевої школи, дитячого садка та будинку дитячої і юнацької творчості - Михайло Лук'яненко, Людмила Ганзій і Тетяна Лещенко, завідувач сільською аптекою Василь Руденко, керівник чистокриничанського філіалу Віктор Кибкало, директор будинку культури і головний організатор свята Світлана Бабенко. Між іншим, того дня Світлана Петрівна відзначала ще й особистий день народження, отож доречними були ці нагороди - квіти і подарунки від сільради, районного відділу культури і селищного центру культури та дозвілля, гучні оплески - від односельців.
Віншували присутні кращих майстринь села - тих народних умільців, які творами власних рук і душі славлять приорільський край. Це Ніна Шевченко, Ганна Шевченко, Галина Корніенко, Людмила Кудря. Окрасою Нехворощі є ті сільські садиби, де від ранньої весни до першого снігу квітнуть клумби, де відразу видно будь-кому з перехожих: тут живуть справжні господарі! Кількох таких господарників теж нагородили цінними призами як переможців конкурсу на кращий двір.
Не зосталися поза увагою і ті нехворощани, кому довелося приборкувати смертельний атом під Чорнобильською АЕС, кого доля свого часу закидала на землі Афганістану.
Запросили і ветеранів, тих, ким теж гордиться Нехвороща, хто представляє славну когорту захисників Вітчизни. А це Анатолій Савич Іопа, Тимофій Олексійович Діденко, Михайло Матвійович Сідаш та Григорій Панасович Мартіян. Їм теж - квіти і подарунки, гарячі потиски рук на знак вдячності за гідно пройдені життєві дороги. Бо саме такими людьми, їх трудовими і ратними подвигами багата історія села. Ведучі пройшлися її сторінками, згадали імена Героїв Соціалістичної праці, яких у повоєнну пору дала державі нехворощанська громада. «Недарма звання нехворощанина звучить гордо!», - говорив перед мікрофоном, звертаючись до присутніх, заступник голови РДА Іван Солодовник. До речі, він теж родом звідси, отож не міг приховати свого хвилювання, згадуючи старших вчителів і наставників, згадуючи ту Нехворощу, яка була за часів дитинства Івана Олексійовича. А голова районної ради Володимир Левицький звернув увагу: на прапорі району є знак сотенного містечка Нехвороща. «Це засвідчує про те велике значення, яке має ваше село для всієї Новосанжарщини», - наголосив Володимир Іванович.
Приймали нехворощани вітання і від начальника відділу культури і туризму РДА Зінаїди Киричок та директора центру культури і дозвілля Олександра Торбіна, від директора ТОВ «Чиста криниця» Миколи Цвітченка.
Вельми зворушливим був фрагмент свята, коли ведуча запросила на імпровізовану сцену три подружні пари, які є живим символом нерозривного зв'язку поколінь і водночас - символом вічності життя. Бо для того й створюється сім'я, аби продовжувався людський рід, щебетала на сільських вулицях і подвір'ях малеча, примножувалася славна когорта козацького краю. За плечима в Анатолія Порфировича і Раїси Василівни Мехедьків та Івана Івановича і Ганни Дорошівни Грицаїв - спільна стежка довжиною у п'ятдесят золотих літ. На свято змогло прибути лиш подружжя Грицаїв. Поруч них стали срібні ювіляри - Ігор Борисович та Світлана Анатоліївна Пономаренки. З по-весільному уквітчаного авто вийшли молоді наречені - Іван Васенко та Альона Яхно. Вони тільки-но зареєстрували шлюб і прибули на свято у весільному вбранні. Перед Альоною й Іваном ще ціле життя, сповнене радощів і тривог, але хай ніякі негаразди не заведуть їх у манівці, щоб так само, як ці поважні односельці, котрі поруч, стати перед сільською громадою через двадцять п'ять, п'ятдесят, та, навіть, і через 75 років і сміливо сказати: ми чесно йшли стежками долі, не схибили... Таке побажання закоханим, будемо вірити, неодмінно здійсниться. Як і старшим парам - довголіття при міцнім здоров'я та родинного благополуччя. Разом з цими побажаннями всі подружні пари одержали подарунки на згадку. А ще закружляли під мелодію вальсу та гарячі оплески присутніх. І, як годиться на весіллі, під гучні вигуки «Гірко!».
Не зміг прибути на святкування і Герман Насиров, бо ж він - наймолодший житель Нехворощі, йому ще не виповнилося і двох місяців від дня народження. Отож подарунок для Германа від сільської громади прийняла його мама.
Крім того, про що я розповів, були під час свята і смажені шашлики, і виїзна торгівля, і розваги для дітей - батути, сухий басейн, стрілецький тир, катання на поні. Після урочистої частини - концерт відомої полтавської співачки Тетяни Садохіної та гурту «Ревізор». А як сонце зовсім сховалося за обрій і в небі висіялися зорі, височінь над Нехворощею розквітла феєрверком. Був тут і найголовніший атрибут - піднесений настрій, з яким нехворощани відзначали 337-й день народження свого села. Тож хто проігнорував цей захід - нехай тепер жалкує до наступного свята.
Олександр Зінченко, "Світлиця"
|
