На містку через річку Оріль, на межі з Дніпропетровською областю, стоїть фанерна табличка із виведеним фарбою написом «Раки». Біля перил мосту сидить на велосипеді чоловік років п’ятдесяти. Поруч — хлопчина років п’ятнадцяти. Цього дня раків продають вони.

Щоб продати раків, їх треба спочатку наловити. Для цього достатньо мати маску, ласти та знати місце, у якому вони водяться.

— Зараз раків мало. І наловити їх важко. Вода у річці позеленіла, — скаржиться хлопчина. На питання — де ловив саме він — відповідає ухильно: — У річці.

 Один рак коштує на містку 2 гривні. Такі гроші за можливість поласувати раковими хвостиками готові заплатити не всі. Тому продавати іноді доводиться довше, ніж ловити. Але час від часу продавцям таки щастить. Доки ми розмовляємо із «ракоторгівцями», біля таблички гальмує іномарка. За кермом — керівник однієї з новосанжарських організацій. Прицінившись, він таки купує у хлопчини півсотні раків. Той отримує чесно зароблену сотню гривень та чекає на наступних покупців.

— Колись їх і по 30 копійок продавали, і по 40, і по 50 — пригадує чоловік, — потім, колись був період, коли відбирали найкрупніших і продавали по гривні за штуку.

На підтвердження слів чоловіка на плиті мосту залишився напис червоною фарбою: «Раки — 50». Такі розцінки були тут років сім-вісім тому. І хоча зараз раки коштують у чотири рази більше, все ж зробити на них бізнес навряд чи вдасться.

— На раках не розбагатієш, — сумно констатує чоловік, — це хіба возити та продавати десь у ресторани. На морі, я чув, маленький рачок стоє від 7 гривень. Так сотню продав — заробив 700 гривень. А тут довше їх продаєш, ніж ловиш. Раніше, коли вони коштували копійки, приїжджали «оптовики» — купували їх сотнями. А зараз, коли по 2 гривні, то і «оптовиків» не стало.

Та яким би неуспішним не був бізнес із продажу раків, незабаром може зупинитися і він. Статися це може вже у найближчому майбутньому. Тому що з кожним роком раків у Орелі стає все менше і менше. Причиною цьому — і падіння рівня води, і любов деяких несвідомих нехворощан до використання «електровудочок». А не стане у річці раків, то вже нічого буде продавати на місткові. Хіба, може, мушлі...

Автор: Володимир ПАРШЕВЛЮК, «ЕХО з регіону»